Рік незламності

24 лютого.

Здавалося б, звичайна дата, яка віщує такий близький прихід весни. Та не того року. Кожен із нас впродовж 365 днів жив у стані того лютневого дня: лютневою була весна, лютневим було літо й осінь, навіть доволі тепла цьогорічна зима теж має морозний присмак того лютневого ранку.

Поміж тисячі тривог ми намагалися триматися та підтримувати одне одного, бо розуміли: зневірених значно легше підкорити.

Так чимало наших викладачів та студентів вже з перших днів вторгнення стали на захист державного суверенітету, в тилу працювали волонтерські осередки та плелися маскувальні сітки, а понад 20 тисяч здобувачів вищої освіти під керівництвом педагогів продовжували навчатися задля нашої спільної Мрії 💙💛

Ми усією країною та університетом раділи звільненню Херсона, Ізюма та інших тимчасово окупованих міст, ми з болем та слізьми переживали звістки про чергового загиблого члена нашої академічної спільноти та українця 😢

Ми проживали кожною клітиною свого тіла той біль, який нісся Україною в кожну хвилину цього пекельного року. Ми не оглядалися назад, бо розуміли, що якщо не відвоюємо своє, то війна перейде у спадок нашим дітям.

Все, що вище написане в минулому часі, насправді є нашим сьогоденням. Ми надалі мусимо невтомно працювати для нашої перемоги.

Щира дяка представникам нашої університетської родини, які впродовж цього року тримали й досі тримають наш фронт. Обіцяємо продовжувати бути вашим міцним тилом. Низький уклін та світла пам’ять усім загиблим у цій війні 🕯

Слава Україні!
Героям слава!